Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Леся Українка
А таки стало Слово зброєю – тою, що захищає рідну Україну від ворога, не дає йому права знищити нашу землю. Саме таку зброю тримали нині в руках усі учні та вчителі ліцею №1 імені Івана Франка, коли об’єднались у спільній боротьбі за свободу Вітчизни, взявши участь у написанні Всеукраїнського диктанту національної єдности. І нехай нашою зброєю завжди буде стилос, а не стилет.
вчитель української мови та літератури Світлана Фаринович