Page 8 - Історія гімназії.-Вип.1

15 16

В 1949 році вийшла заміж за студента Львівського Спогади Марчук Раїси Михайлівни
держуніверситету, згодом кандидата історичних наук, ви-

кладача Дрогобицького педагогічного інституту – Скрип-
Працювати в СШ №1 я
ника Костянтина Івановича. Мати двох дітей, дочки почала з 1 вересня 1967 року.
Ядвіги та сина Всеволода. Школа відразу мені сподоба-
Її онуки – Олена та Андрій – учні СШ №1, якій Оле-
лася: чисто, затишно (тоді ще
на Антонівна посвятила майже все своє трудове життя.
не було прибудови). Вчителі
Вона й сьогодні з вдячністю згадує свій колектив, в
здалися мені всі дуже гарни-
якому працювала і дала знання тисячам дрогобицьких уч- ми, розумними. Так воно по-
нів. тім і виявилося, бо в першу
За свою працю нагороджена грамотами подяками,
школу йшли вчителі по конку-
медаллю “Ветеран праці” та людською шаною.
рсу, як до речі і учні: усі ко-
рінні дрогобичани вважали за
Склала Олена Скрипник, честь навчати своїх дітей саме
внучка в першій школі, тому вона бу-
ла в якійсь мірі елітарною
школою.
В школі була зразкова
поведінка і чистота. Б.Г.Русавський був вимогливим і су-
ворим директором, його не просто поважали, його боялися.
Восени і навесні в школі не було тепло, бо в кожному
класі була кафлева пічка, в кожному класі була вішалка для
одягу, учні носили змінне взуття.
У школі було цікаво і працювати, і відпочивати. Мо-
же, тому, що ми були молоді, нам цікаво було готуватися і
до олімпіад, і до спартакіад, і до оглядів художньої само-
діяльності.
Наша школа була незмінно першою і на олімпіадах, і
на спартакіадах, і на конкурсах. Ми любили і гордилися
школою, девізом її були улюблені слова нашого директора
Б.Г.Русавського: “Хай живе перша школа!” Такі ж почуття
ми виховували і в наших учнях.
Так було кілька років, поки не настала пора, яку ми
назвали “філіповщиною”, коли завучем стала Т.М.Філіпсь-