Page 3 - Історія гімназії.-Вип.1
P. 3
5 6
нилася в скрутному становищі: господарство руйнувалося, ти ґрунтовні знання, але був розчарований. Юнак поринав
старі борги не сплачувались. Мати незабаром вийшла за- у роботу, самостійною працею надолужуючи те, чого не
між за Гриня Гаврилика з Ясениці-Сільної. Вітчим, за ви- могла дати йому навчальна програма. Книги стали його
знанням Франка, був людиною енергійною, практичною й університетом. В університеті знайшов собі щирих друзів -
працьовитою, з політичним скептицизмом і вільнодумст- М.Павлика й І.Белеєм та почав листуватися з Михайлом
вом. Навчаючись у Дрогобичі, жив І.Франко у далекої своєї Драгомановим. Вступивши до так званого “Академічного
родички. Її хата стояла на бориславському тракті. Для ма- кружка”, Франко систематично виступав на сторінках дру-
лого Франка, що звик до сільського життя, все тут було но- кованого органу цього гуртка журналу “Друг”, зі своїми
вим та цікавим. Багато нового відкрила Франкові дружба з першими літературними творами. У 1877 р. за розповсю-
учнем шкіряної майстерні Яськом. Часто обидва блукали дження соціальних ідей студента Івана Франка заарешту-
околицями міста, де робітники тіснились у брудних, смер- вали. Після дев’ятимісячного ув’язнення він був вимуше-
дючих халупах, а поруч ішло будівництво нових нафтопе- ний на деякий час залишити навчання в університеті. Його
реробних заводів. Дрогобицьку міську школу Франко за- виключили з товариства “Просвіта” та з “Академічного
кінчив з відзнакою. Бажання вчитись, пізнати й збагнути кружка”. У 1878 р. І.Франко разом з Михайлом Павликом
незнане було величезним. Мрії хлопця зрозумів вітчим, і у видавали журнал “Громадський друг”. Це був перший ук-
1867 році його віддали до Дрогобицької гімназії. Франко раїнський журнал революційно-демократичного напрямку.
завжди добре вчився. “Шкільна наука ніколи не була для Після виходу двох номерів журнал був конфіскований. До-
мене страшною, а навпаки, доставляла мені нові приємнос- велося змінити назву на “Дзвін”, а потім - на “Молот”.
ті в міру того, як розширявся обсяг мого знання” - згадував І.Франко часто бував серед робітників Борислава та Дрого-
письменник. Улюбленим заняттям Франка було виконання бича, не раз вів бесід з питань політичної обізнаності з пи-
домашніх робіт. Він часто писав їх для вчителів. В нагоро- тань економії з робітниками найбільших тоді заводів “По-
ду за письмові праці Іванові часто дарували книжки. Іван льмін” і “Галіція”. Кілька раз виступав з статтями в поль-
також витрачав на книжки свої скромні студентські заоща- ській робітничій газеті. У березні 1880 року Франко поїхав
дження. Його бібліотека в той час налічувала 500 книжок. до Коломиї в приватній справі. По дорозі, в с.Яблонові, йо-
Розпорядженням крайової шкільної ради від 9 травня 1868 го заарештували та відправили до коломийської в’язниці.
року Франка, як кращого учня гімназії, враховуючи його Франка звинувачували в причетності до замаху на місцево-
скрутне становище, звільнили від плати за навчання. Щоб го війта селянами. Насправді з цією справою І.Франко не
заробити собі на проживання та на книжки, Франко став мав нічого спільного. Три місяця Франка тримали у
репетитором Я.Рошкевича та І.Погорецького. Ще в гімназії в’язниці, а потім, важко хворого, під наглядом жандарма
Франко почав систематично збирати і записувати народні відправили до Нагуєвич. Після митарств по в’язницях
пісні, оповідання, казки, приказки та заклинання. На цей Франко жив у свого вітчима в Нагуєвичах. Згодом повер-
час припадає й початок самостійної творчості І.Франка. нувся до Львова і разом з Іваном Белеєм готує журнал
У 1875 році І.Франко вступив на філософський факу- “Світ”. Матеріальна скрута змусила Івана покинути Львів.
льтет Львівського університету. Тут він сподівався одержа- З квітня по жовтень 1881 року він жив у с.Нагуєвичах, на
