Page 8 - Ними школа стоїть.-Вип.7

15 16

й української мови та літератури в тому ж університеті. В той час він також Факт, що Пріцак, осягнувши вершок своєї наукової кар’єри, мав відвагу
студіював зв’язки Богдана Хмельницького з Туреччиною і видав цілу низку праць зректися почестей і становищ у науках з «репутацією» і віддати свої сили
українською та німецькою мовами. Українська розвідка на цю тему вийшла в українським студіям, – здивував його колеґ по фаху Але в тому була своя логіка.
пропам’ятнім томі «Записок НТШ» 1948 р. Від 1946 р. Пріцак бере активну участь Пріцак-ґімназист пірнув у свою азійську мандрівку не задля Азії, а для того, щоб,
у праці відновлених українських наукових інституцій, будучи обраним дійсним вивчивши Схід, повернутися до своєї основної дисципліни – історії України,
членом НТШ (1951) і УВАН (1952) та ставши співробітником «Енциклопедії пізнати її краще та віднайти суть українського буття. Бо починаючи з ранньо-
Українознавства». історичних часів аж по кінець 18 ст., коли слідом за Гетьманською державою
В 1951 р. Пріцак габілітувався в Ґеттінґенському університеті на доцента загинув її антипод і частий союзник – Кримський ханат, історія України, зокрема
алтайської порівняльної філології та євразійської історії. Темою його її степової частини, була тісно пов’язана з євразійським світом, зокрема з іранцями
габілітаційної праці були системи племінних назв і титулятур алтайських народів. (скити, аляни, роксоляни, сармати), гунами та тюрками. Не можна вивчати
Від тоді почався п’ятнадцятилітній період, в якому він посвятив себе алтайським всесторонньо історію княжої доби, зокрема Київської Руси, не вглибившись в
та азійським мовам (включно з китайською), євразійській історії та організації минуле печенігів та половців. Також історія козаччини – без вивчення татарських
наукової праці в цих ділянках, щоб якнайкраще вивчити і використати для історії і турецьких джерел була б неповною. Так само виглядала б історія Франції без
України східні джерела. знання німецьких або італійських джерел. Історик України, – щоб обхопити своїм
В 1952 р. Пріцак був запрошений до Гамбурзького університету, спершу як зором усе минуле нашого народу, мусить обов’язково ще стати тюркологом та
доцент, а від 1957 р. як професор. В 1961 р. він переїхав до ЗДА (США – ред.кол.) іраністам, бо з їхньої сторони наша історія ще дуже мало насвітлена. Пріцак, який
і очолив катедру алтаїстики, тюркології та євразійської історії, спершу у ніколи не був задоволений з частинної розв’язки – мав витривалість і талант
Вашингтонському університеті в Сієтл, а від 1964 р. в Гарвардському виконати таке основне завдання української історіографії.
університеті. В 1951 р. він відбув свою першу подорож до Туреччини, щоб взяти Розглядаючи різні способи творення міцної основи для українських дисциплін
участь у Міжнародному Конгресі Сходознавців. Від того часу він часто брав в Америці, Пріцак прийшов до переконання, що ці дисципліни тільки тоді
активну участь у фахових міжнародних конгресах. Він був професором-гостем у вростуть в американську землю, коли найбільш талановиті молоді американські
Кембріджському університеті в Англії (1954 р.), в Краківському і Варшавському українці зв’яжуть з ними свою майбутність, сполучуючи в одне український
університетах (1959 р.) і в Гарвардському університеті (1960/61). досвід і американські методи. Тому від 1968 р. в центрі його уваги є виховання
Від 1951 р. Пріцак брав активну участь, спершу як науковий секретар, а опісля нової генерації науковців в ділянках української історії, літератури і мови. І тому
як віце-президент, президент і головний редактор видань міжнародного вже тоді він відкинув ідею самому обняти катедру історії України, щоб дати
товариства «Societas Uralo-Altaico», яке занимається і керує дослідами над мовою, стимул цій наймолодшій генерації до шляхетного наукового змагу і щоб
культурою й історією уральських (угро-фінських) та алтайських (тюрки, монголи, запевнити першунові цього змагу пост звичайного професора.
тунгузи) народів. Щоб повернути до історії України, він подався до диміcії в 1965 Треба підкреслити, що Пріцак виконує працю голови Комітету Українських
р. і був обраний почесним членом цього престижевого товариства. Студій і Наукової Ради, викладача й опікуна студентів та докторантів українських
В своїй науковій праці з філології, лінгвістики та історії Евразії, зокрема студій і директора Українського Наукового Інституту в Гарвардському
євразійського степу, Пріцак скоро здобув собі міжнародне визнання. Різні наукові Університеті без ніякої матеріяльної винагороди в додаток до свого повного
інституції іменували його своїм членом. До цих інституцій входять Турецька навантаження як звичайний професор свого офіційного фаху. Згідно з практикою
Академія Мови в Анкарі (член-кореспондент від 1957 р.), Академія Фінно- Гарвардського університету, професор, який очолює комітет, призначений для
Угорських наук в Гельсінках (член-кореспондент від 1958 р.), Фінське тимчасового керування новою катедрою в Гарварді, має право звільнитися від
Сходознавче Товариство (член-кореспондент від 1953 р.), Німецьке Сходознавче половини обов’язків у своїй офіційній дисципліні, з тим, що тоді половина платні
Товариство (дійсний член), Бритійське Королівське Товариство Сходознавства такого професора зараховується на кошт бюджету нової катедри, яку він
(дійсний член), Американське Сходознавче Товариство (дійсний член), адмініструє. Одначе, проф. Пріцак не перейшов – як йому радили деякі його
Американська Академія Наук (дійсний член від 1971 р.) й інші. Від 1964 р. Пріцак колеґи – на половину ставки (прибл. 13.000 дол. річно) із фондів українських
є віце-президентом УВАН. студій головно тому, щоб заощадити гроші на стипендії для студентів і
Крім наведених почестей Пріцак одержав цілу низку наукових стипендій з докторантів українських студій та на інші потреби Центру.
дослідними дорученнями, зокрема від Guggenheim Societies (fellow 1963) та Крім того О. Пріцак є головою або активним членом в ряді гарвардських
American Council of Learned Societies (1960-1963) В 1964 р. Гарвардський департаментів і комітетів, яким доручено наукове керівництво в середньо-східніх
університет надав йому почесний ступінь «Artium Magister Honoris Causa» Його і центрально-азійських та інших студійних програмах. На окрему увагу заслуговує
науковий дорібок начисляє понад триста друкованих праць і рецензій […]. його діяльність в комітеті, якому до часу назначення звичайного професора на