Page 9 - Ними школа стоъть.-Вип.2
P. 9
17 18
Ольга Василівна завжди відчувала теплоту і любов своїх ви- У 1949 році Роман Черхавський вступив у ремісниче училище.
хованців. Адже, працюючи класним керівником, вкладала у дітей 1952-1955 рр. – служба в армії на території Прибалтики у винищу-
частинку душі та серця. вальних військах. Був командиром взводу. Восени 1955 р. – демобіліза-
І сьогодні, хоча п.Лепак перебуває на заслуженому відпочин- ція.
ку, вчителі відгукуються про неї як про добру, чуйну, порядну, до- З 1956 року – майстер трудового навчання у школі ФЗО дитячої
брозичливу людину, талановитого педагога. трудколонії №1 м. Дрогобича. Після реформування колонії і організації
на цьому місці тюрми Роман Васильович звільняється з роботи. Вступає у
вечірню школу, закінчує 10-ий клас. І в 1969 році він переведений з авто-
(З відгуків та спогадів колег О.В.Лепак). колони 2208, де працював токарем, у СШ №1 на посаду вчителя трудово-
го навчання. Вступає на вечірнє відділення механічного технікуму, закін-
чує через 3 роки і отримує диплом техніка-технолога.
Черхавський Отже, з 1969 року Роман Васильович – вчитель трудового навчан-
ня. Витяги з його характеристики, складеної тодішнім директором школи:
Роман Васильович „здібний фахівець трудового навчання і виховання учнів”, „впевнено во-
лодіє методикою викладання”, „абсолютна більшість вихованців Романа
Наше знайомство з Романом Васильови- Васильовича одержує хороші трудові навики”.
чем Черхавським почалось заочно по телефо- А звідси – і результати. Неодноразово учні вчителя Черхавського займали
ну, коли йому було запропоновано взяти уч- призові місця на міських і обласних олімпіадах з трудового навчання.
асть в оновленні експозиції музею школи №1. Окремою темою розмови була громадська робота Романа Васильовича.
Громовим голосом у телефонній трубці про- Довгий час він був громадським інспектором по техніці безпеки у школі, гро-
звучало: „Нема проблем. Потрібні матеріали мадським вихователем по роботі з учнями, схильними до правопорушень, гро-
для музею будуть. Тільки де ж ви 9 років бу- мадським автоінспектором при Дрогобицькій міській ДАІ, членом ради товари-
ли?”. Так я дізналась, що п.Черхавський уже ства автолюбителів, нештатним автоінспектором школи і міста. Роман Васильо-
майже десяток років перебуває на заслужено- вич Черхавський завжди дбав, аби учні вивчали правила дорожнього руху і до-
му відпочинку. Тоді ж ми домовились про зу- тримувались їх. Із цією метою організовував школи юних інспекторів руху, а
стріч у школі. згодом самі ж діти разом з учителями у відповідних формах чергували на вули-
І ось через декілька тижнів Роман Васи- цях біля світлофорів, зберігаючи порядок на дорозі.
льович завітав у стіни тієї школи, якій віддав А що вже говорити про чисто людські риси характеру п.Черхавського!
27 років свого життя. Хоча вже протягом довгого часу не був причетний Жодне свято, організація кожного заходу не проходили без участі цього вчите-
до навчального процесу, безперечно, гостем у нашій школі він не буде ля. Він був постійним учасником Всесоюзних фестивалів КІДу. На території
ніколи. Тут кожен вчитель – повноправний господар великого дому, не- СШ №1 пройшло декілька таких фестивалів.
залежно, чи ця людина працює зараз, чи працювала раніше. Це була цікава робота, хоча вимагала (як, зрештою, і зараз) значних за-
Роман Васильович виявився дуже цікавим співбесідником. Година трат зусиль та енергії.
розмови пролетіла непомітно. Адже доля цієї людини пов’язана з СШ №1 Під час нашої бесіди до нас підходило багато вчителів – і старшого, і мо-
ще з 1940 року, коли він вступив у І клас. Ми почули про долю школи у лодшого покоління. Для когось це був колега по роботі – шанований і любимий
час Великої Вітчизняної війни, коли тут фашистами було організовано всіма, а для декого – цікавий і талановитий учитель. Усі згадували приємні мі-
військовий госпіталь. Стогін та передсмертний крик не одного поранено- сяці, роки чи й десятиліття спільної праці.
го залишилися під склепінням цього приміщення. А ще вчитель розповів Наостанку Роман Васильович пообіцяв, що, при нагоді, подарує музеєві
про страшний колодязь біля кабінетів трудового навчання, куди хірурги декілька фотографій.
вкидали ампутовані руки та ноги нещасних поранених.
