Page 11 - Ними школа стоъть.-Вип.2

21 22
до дітей, до своєї школи. Я дуже любила свою школу, люблю її і Рубчук
тепер, хоча давно в ній не працюю. Завжди раділа, коли школа була Василь Петрович
першою у всіх відношеннях. Мені дуже подобається порядок і чіт-
кий ритм роботи, вимогливість, працьовитість, обов’язковість.
Ось такий порядок я відчула у нашій школі, де пропрацювала Василь Петрович народився
понад 30 років, весь час вчителем молодших класів. Моїх школяри- 26 лютого 1935 року в селі Чере-
мошна Верховинського району
ків було так багато, що навіть парт у класі бракувало. Було прийня-
Івано-Франківської області в сім’ї
то набирати в перші класи по 42-45 учнів. Навчити таку масу дітей
читати, писати, лічити, думати, працювати творчо в першому класі селян. Навесні 1944 року поступив
було досить важко, але цікаво. Дитина приходила в школу зовсім у перший клас Черемошнянської
семирічки, яку закінчив у 1950 ро-
не підготовленою. І всю інформацію отримувала від вчителя в
ці. Цього ж року пішов працювати
школі.
старшим піонервожатим місцевої
У 1977 р. педагоги міста обрали мене делегатом з’їзду вчите-
лів України, який проходив у Києві. Ця подія залишила в моєму школи. Наступного, 1951 року, по-
житті незабутнє враження. ступив в Калузьке ремісниче учи-
лище №4, яке закінчив у 1953 році.
За роки праці в школі, пригадую, особливо після того, як мені
Одержавши спеціальність “Апара-
присвоїли звання “Заслужений вчитель України” по декілька разів
тник хімічного виробництва”, був
на тиждень були гості на уроках: це вчителі сільських і міських
шкіл, викладачі інституту, директори шкіл міста й області, праців- скерований Міністерством трудо-
ники райвно, облвно. Часто без попередження. До цього можна до- вих резервів на роботу в Одеський
суперфосфатний завод. Тут працював начальником зміни в цеху
дати часті наради, збори, засідання, педради, надмірні постійні до-
ширпотребу, цеху грануляції по виробництву прального порошку
ручення забирали час, сили, здоров’я – згадується мені тепер як
“Фосфор”. Одночасно із закінченням ремісничого училища одер-
сон. Це був час виснаження вчителів, коли ніхто не зважав на лю-
дину, її можливості. Прикро, але це правда. жав і середню освіту.
Ми працювали в жорстокій авторитарній системі, зараз все Але мрія про здобуття вищої осві-
ти не покидала його. У 1955 році посту-
змінилося. Працюємо, вчимо, виховуємо гідних майбутніх грома-
пив на навчання до Чернівецького дер-
дян самостійної незалежної України.
жавного університету на історичний

факультет, який закінчив у 1960 році і
був скерований у восьмирічну школу
рідного села Черемошна. Попрацював-
ши два роки, тут же був призначений
директором школи.
У зв’язку із сімейними обставина-
ми, переїжджає в місто Дрогобич у 1976
році, де працює один рік у восьмирічній
школі №9, а наступного, 1977 року, йо-