Page 6 - Ними школа стоїть.-Вип.4
P. 6
Вчителем музики – Кочиндик Степан Володимирович, Ці- завантажити до кінця уроку. Багато дітей не встигали за нею, і
сінська Леся Михайлівна. вона знову поверталась, щоб всі досконало зрозуміли тему уро-
Дуже важко було вчити правила з української мови та вір- ку.
ші з української літератури. Часто організовувались ювілейні Вчителів англійської мови було багато, і це заважало вчити
виступи до дня народження Лесі Українки, Тараса Шевченка, іноземну мову, бо в різних вчителів була інша вимова та вимоги,
Івана Франка в малому і великому залі Дрогобицького міського із зміною вчителя завжди доводилось довгий час привикати.
будинку культури (тепер Будинок просвіти). Вчителі також ор- Історія в школі мене не дуже цікавила, щоб сказати якось
ганізовували сценічні постановки. Дотепер пам’ятається сценка особливо. Однак через те, що я багато читав в дитинстві різних
з твору Лесі Українки "Лісова пісня", коли роль "Того, що греблі книг, то історія давалась мені легко і я багато в ній розумів. Ми-
рве" виконував Тарас Хрущак. Для того, щоб грим і борода доб- рослава Ярославівна завжди проводила урок в спокійному темпі
і підводила учнів до самостійного вирішення і розв’язання теми
уроку. Василь Петрович був більше жвавим вчителем, і біль-
шість вчились у нього через його азарт до історії. Великим недо-
ліком вивчення історії в той час було те, що вона була надмірно
заідеологізованою – твори Леніна, Маркса, Енгельса, матеріали
з’їздів КПРС і ВЛКСМ. Історію України вчили тільки в четвер-
тій чверті.
Роман Григорович Блажкевич відзначався досвідом та
знаннями. Його уроки це завжди були випробовування наших
знань, а оскільки цього учні ніколи не люблять, то його, в деякій
мірі, боялись. Що б він не зробив, всі вважали, що це він робить
спеціально, аби нас зловити на помилках. Вже через багато років
я зрозумів, що Роман Григорович просто робив свою роботу і
намагався нас навчити, а ми впирались як могли. Уроки фізики
були цікавими своїми дослідами і приладами.
Марія Іванівна Мельник також старанно нас вчила, показу-
вала досліди, хоч реактиви і тоді вже були дефіцитом. За-
пам’ятався дослід з лужними металами. Марія Іванівна принесла
банку з олією, а всередині метал. Тоді пояснила, що ці метали
дуже активні і на повітрі їх зберігати не можна, бо вони спала-
хують. Після цього вона ножицями відрізала крихітний кусочок і
витягнула на повітря, пройшла, можливо, секунда, яка для нас
ре тримались, він змазав клеєм ПВА лице, а потім приліпив
бороду з паклі і став справжнім дідуганом. Однак пізніше зняти розтягнулась в хвилини, - і кусочок спалахнув. Для нас це було
бороду було важко – мистецтво вимагає жертв. чудом, яке показувало значення наших знань.
Вацяк Людмила Георгіївна завжди відзначалась професіо-
налізмом, швидкістю і точністю математичних знань, намагалась
11 12
